У практиці лікаря-дерматолога запальні захворювання шкіри /дерматити/ займають лідируючу позицію. Провідна причина виникнення захворювання найчастіше залишається невстановленою, проте важливу роль у їх розвитку відводять вірусним, бактеріальним агентам, не забуваючи про можливу алергічну та токсичну природу захворювання.
Основними факторами патогенного впливу при захворюванні є:
- Стрес.
- Контакт / термічний, хімічний, сонячний, алергічний, опік, відмороження/.
- Проникнення / у кров надходить патоген через шлунково-кишковий тракт, дихальну систему, парантерально/
До специфічних симптомів, характерних для більшості дерматитів, незалежно від причини їх виникнення відносять:
- Свербіж /пруриго/, інтенсивність якого залежить від сили подразнення нервових закінчень у дермі. Невідповідність інтенсивності пруриго і шкірних проявів /сильне свербіння при незначних висипаннях/ – ознака алергії при атопічному дерматиті. При контактному дерматиті свербіж у місці додатка патогена адекватний тяжкості пошкодження.
- Почервоніння /еритема/ – обов`язкова при гострій формі захворювання і необов`язкова при хронічній.
- Висипання /екзема/, морфологія та локалізація якого типова для конкретного дерматиту.
- Ексудація. При гострих формах можливі ексудативні запалення з рясними виділеннями. При хронічних формах – ліхеніфікація /потовщення ділянок шкіри з грубим малюнком/, тріщини на шкірі та екскоріфції.
- Лущення шкіри /десквамація/, зумовлене підвищеною сухість при дегідратації, недостатності сальних залоз.
- Також можливі гіпопігментація та утворення везикул.
Додаткові симптоми мають значення при диференційній діагностиці конкретних дерматитів, їх виявляють при опитуванні, огляді, лабораторних дослідженнях, функціональних пробах.
Перебіг дерматиту можливий у гострій та хронічній формах.
Початок гострої форми характеризується раптовим виникненням свербежу, незначним підвищення температури тіла, можливо ринітом. У разі розвитку дерматиту, спричиненого вірусними або бактеріальними агентами, відзначають симптоми, характерні для основного захворювання, і висип у вигляді первинних елементів: папули, везикули, рідше – були. Для гострої форми дерматиту характерні загальні симптоми запалення помірної тяжкості /обмежене почервоніння, припухлість, болючість, порушення функції, локальне підвищення температури тіла.
При хронічному перебігу симптоми запалення стерті. На тілі виявляють вторинний висип, за типом якого можна прогнозувати наслідки захворювання:
- Виникнення атрофії – несприятливий наслідок.
- Струп, тріщини, лусочки, садна, виразки, ерозії – сумнівний результат.
- Загоєння без сліду, гіперпігментація, дисхромія, депігментація, ліхеніфікація, рубець – сприятливий результат.
Принципи лікування.
Широкий спектр дерматитів різного етіопатогенезу, їх значна поширеність дали поштовх для розроблення безлічі схем лікування із залученням препаратів системної та локальної дії. І хоча на сьогодні універсальна схема лікування дерматиту не існує, важливою метою кожної з них є зменшення запалення – ключового прояву дерматиту. Вибір необхідного лікарського засобу визначає лікуючий лікар з урахуванням особливостей перебігу захворювання та індивідуальних якостей самого пацієнта.
Стратегія ведення такого хворого базується на трьох основних китах:
- Комплексності діагностичних методів дослідження шкіри пацієнта і його організму з визначенням причин та патогенезу захворювання.
- Багатофакторні впливи на ланцюги патогенезу, прояви захворювання та фонові захворювання організму.
- Безперервності лікування до повної регенерації шкірних покривів.
Першочерговою рекомендацією щодо лікування є «ізоляція» потенційного фактора, який викликав захворювання; підбір адекватної дієтотерапії; фізіотерапевтичні метод лікування, а також корекція супутніх захворювань та патологічних станів.